Ці дві слові, "поправно" й "красно", всталено прикладаються в нас до мови й речи: один потрапить говорити поправно, а другий — красно мовити, красномовець він, бач. "А третій не мовив нічого, він мовити красно не міг", — поправно міг, а красно не міг.
А поза тим, чи здобудемося на рівнознаки до слова "поправно"? А як-же!: "правильно", "регулярно", "ретельно". Як-що по правді розважати, то буде "справедливо", "правдиво", слушно".
А красно виглядати можна ще як? Ну, от хоч гарно, красовито, красітно, чепурно, лепсько, а також хороше й хороше.
— Мало! — бойовий суржик аж нетямиться з люти. — Зділайте мні красіва!
Чи вволимо волю? Може хай буде "красиво"? А про віщо?
Старших уже не перемайструєш — мовте-ж хоч ви, діточки, поправно й красно.
А поза тим, чи здобудемося на рівнознаки до слова "поправно"? А як-же!: "правильно", "регулярно", "ретельно". Як-що по правді розважати, то буде "справедливо", "правдиво", слушно".
А красно виглядати можна ще як? Ну, от хоч гарно, красовито, красітно, чепурно, лепсько, а також хороше й хороше.
— Мало! — бойовий суржик аж нетямиться з люти. — Зділайте мні красіва!
Чи вволимо волю? Може хай буде "красиво"? А про віщо?
Старших уже не перемайструєш — мовте-ж хоч ви, діточки, поправно й красно.
Немає коментарів:
Дописати коментар