Початкова школа спочуття

 Я иноді думаю собі: а, може, якби розбирали нашу мову, то збагнули-б і болещі наші? Де-які з тих жалів уже напевно не перекладаються ні на мови, ні на  плечі чужі — не бере їх ні розслід, ні розтин. Говорити не будуть, ясно. Але, слухаючи, розуміючи й не говорячи, можна як-раз сьвятим стати...
А радощів наших вільно не тямити. Відійди на бік, покури, попліткуй, хильни. Чи чим там та душа живиться? Чужі радощі — власні заздрощі...