Вмостилося було в нашій мові слово крок. Сиділо-сиділо й закрокувало. Тепер ходе, де хоче. Все воно робить покроково. Де воно має наголос оте покроково, навіть не питайте. Має, де має, нам не скаже.
Який-же ти, сьвіте покроковий? Це ще хтозна, але скрізь однаковий. Повільний він, спроквільний? Як-що по вкраїнськи говорити, то може бути. Поступовий він, поступовний? І це в нас річ можлива. Ступневий він, поступінний? Це коли ступінь по ступеню.
Усе це потребує почасточного розгляду. Крок — то відстань між ногами. Але сам він не ступає, бо не знає ні де перша, ні де друга нога стоїть. Це знають у тій мові, де шагає геть усе. Саме в тої мови покроково позичаємо ми багацько багатств.
Який-же ти, сьвіте покроковий? Це ще хтозна, але скрізь однаковий. Повільний він, спроквільний? Як-що по вкраїнськи говорити, то може бути. Поступовий він, поступовний? І це в нас річ можлива. Ступневий він, поступінний? Це коли ступінь по ступеню.
Усе це потребує почасточного розгляду. Крок — то відстань між ногами. Але сам він не ступає, бо не знає ні де перша, ні де друга нога стоїть. Це знають у тій мові, де шагає геть усе. Саме в тої мови покроково позичаємо ми багацько багатств.
Немає коментарів:
Дописати коментар