Не та розмова, не теє слово

 Він сам щиро вірить, що говорить по московській, але його розмова — то ціла вкраїнська артикуляційна таблиця, де повні навіть і ті комірки, що стоять пусткою ажень і по словниках з підручниками, бо їхнім авторам уже недовідомі ті таємниці нашої доброзвучности й легкозвучности.
Але він також і не дочуває, що його розмовник таки по своєму глаголить. Народ, об'єднаний однією дихотомією, — ось, хто ми такі. Двоязикість і одновухість — першого над міру, на друге сутужно.