Прості гадки

 Де-яких простісіньких думок просто нікому подумати. А подумавши, ніколи занотувати. Та й на віщо? Глянуть, не читаючи, й присудять на европейський манір: "Пхе, яке воно пйосте!"

Talk шо

 Старші люде дивляться ТБ, щоб побути серед молодших, синашевої розумної радоньки послухати. Ах, і балакучі-ж вони, ті діти, дай Боже здоровля! Шкода, що гнітюча більшина "talk-шо" вичерпується рубрикою "Ідійоте, рідний брате, дозволь тебе запитати!" Чи там у пісні "соловейку" було? Так шо?! В нас тепер тьохкає лиш ідійотизм.

Без води

 Треба спостерігати людей, як тих рибок ув акваріюмі. Тоді не буде дорослого "нащо", а буде ще окреме просте "на що". Та й рибки-ж не питають, чого ти там пливаєш, такий великий, на віщо тобі стільки місця й повітря без води.

Нечутний акцент

 Напишеш, намалюєш, надивишся, начитаєшся — а що воно єсть: образи, образи чи таки образи? В легенькім і тоненькім моршкові невидимого наголосу скреслилася вся суть. А ще суть у тому, що наголос, такий тонюній, зробився й нечутний.

Мишка в шпарці

 Так, негідник, але ще не такий. А хто тут гідник? Тож у маленькім "іще не такий" можна заховати мишку-душку. Іще не такі-то й здирники, шахраї, ще не втрачені для Гіпократа гіпокрити таки можуть сподіватися, що Бог іще десь-якось одкачає потопельника, що нишком дихав собі в шпарку.

Патрети та парсуни

 Малий Тиміш хорує на инфлюенцу. Лежить на канапі й переглядає свого дитинного альбома з сьвітлинами. Врешті я дорозумівся, чого то люде так полюбляють свої патрети та парсуни: переглядаєш себе, не пригадуючи, — й ніби воно й добре.

Переважна більшість

 Найпохмуріша доба — та, що не надихає навіть на поглум. На щастя, лиш у мовчазливіших вона настає рано. Гнітюча більшина до такої гнітючої доби ніколи навіть не доживає: ті люде й із ями виставлятимуть свої замурзані суглинком дулі та чортики.