Заправа лиха не чинить

 Загилення й виможність — клопіткі батьки бездільности. Гарно водять, ні в чому не шкодять.

Воєнні несупокої

 По нерухомості — рух. По рухові — розрух. Війна самовизначення з самозванстовом. Це вже не вперше. І ще не в-останнє. Бо ще не кінець історії.

Пласка пустота

 Цинічна людина, хоч не має ні стелі, ні горища, ні даху над головою, не має також і неба. Там угорі — пласка пустота.

Хоч і не Навин

 Я здійснив історичний перехід від "о" до "і". Тепер дожидаю свого народу.

Сьміливий наскок — половина порятунку

 Усі бачуть крілячу нору. З приходу вузенька. Всі бачуть, але поринає туди лиш Олиська (Alice). І це не единий пересмик до Країни Див, таких ходів скрізь — видимо-невидимо. Всім видимо, але ніким не ходжено. Треба лізти. Відвага мед-горілку п’є, відвага й кайдани тре.

Воля волі

 Цех перкладницький визирає таким, що ходить слідком за першим-кращим, щільно притуливши до лиця личину з закоценілим виразом рабського наслідування. Але ніхто не заперечить, що переклад — то праця що-моментового вибору, а, отже, невідкличне прикре питання свободи волі. Це борня за свободу волі, що її звичайна публіка намагається всіляко уникати.

У лісі вовки виють, а на печі страшно

 Що воно за хижий зьвір ота насильницька українізація? Де він єсть? Хай нарешті вже мене проглине з зайвиною московської й англо-саксонської начинки? Де ті села й міста, що по них українство нагострили, як палю, де рідну мову забивають у пельку декляматорам "Сказки о золотомъ петушке"?
Де тобі! Насильницька українізація — це коли насилу додержується рідна мова по тих кутках, де її давно ганяють з рогачами, чи там, де вона сто літ плазує на череві й жалить у п'яти випадкових перехожих? Альтернатива такій українізації — вкорінення самохітнє. Заходімося коло того!
Але насильство, хоч удаване чи вигадане, легко породжує насильство супротивне. В українську мову стріляють іще раніше, ніж покажеться мовець із-за кущів. Десь вона виє, ненависна, бароккова, як скаженюка-вітер у бараковому комині. Страшить небачене-нечуване, смалений вовк у нічному степу. Де ти, насильницька українізаціє? Приплинь-приплинь до бережка! Все вже напоготові — й січне, й пальне.