Велике діло — письменство! Скільки треба знати й спізнати, щоб до його пристати, скільки тих слів, як панських вареничків, переліпити! І конче знудити сьвітом укінці. Бо то штука невдяна, незбагненна. Чого якихось дурнів читають, аж слина на рядки тече, а тебе й знати не хочуть? От маєш питання!
Тримаю Олесів "Собор" у руках та й думку гадаю: про що він, бідний, і як промовля до неласкавого теперішнього чительника? Чи не на те стільки виробив автор, щоб прізвищем своїм застувати сонце простої правди про мовний утиск, правди про теє, що перед ним по всіх наших словниках стояло Ганчар і Ганчаря?
Немає коментарів:
Дописати коментар