От прокидається атенський ідійот, дивиться в мідяне дзеркало — й убачає таки ідійота, більш нікого. Коли-ж це надворі — чуєш!— уже сама собою заворушилася якась така політика. Й уже стукає в ідійотські двері чийсь вістовець, уже кличуть кудись, сподіваються десь таки не ідійота — атенського політика.
Немає коментарів:
Дописати коментар