"Площа Льва Толстого" взяла й перейменувалася. Вона роду жіночого, площа, то вже набридло однаково ходити — собі перекрасилася. Я особисто підозрюю, що та площа — родовий пересельник (трансґендер). Бо колись вона звалася "майдан". Спершу народ сам прозвав "Шулявський", далі Московська держава найменувала Караваївським. Видатний київський лікар Караваїв здався совітам недостатньо заслужений. А Лев Толстой, виходить, занадто пацихвистий. Та й деколонізація-ж.
У нас таке щастя з Київом, що нові люде приїздять із переконанням, ніби перед їхнім переїздом київська площа не мала за собою жадної бувальщини-передісторії. Пригадуєш одноманітну забудову рідної громади, її одностайне з СССР назовництво, то й кортить якоїсь новости, новітности чи хоч новини. "Що тут у вас на цій площі? Що за майдан? Майдан у нас, слава Богу, один!" Приїжджий колись до Київа Валер'ян Підмогильний теперки впевнено назвав-би свій роман "Місце", а не "Місто". Та й Михайль Семенко, як звісно старим киянам, тут нудив сьвітом, аж задихався.
Нічого не пам'ятаємо й знати не хочемо! Геть дурно перевидавали Хведорого Ернстового 1930 року київського "Провідника", назря. "Провідник"! З глузду з'їхали! Ми знаєм, хто тепера в Київі за провідника!
Треба міцно забути, що традиція називати майдани "площами", коли це слово в українській мові позначає тямок вимірний і геометричний, — теж пережиток триклятого совіцько-московського колоніялізму. Щоб не питати потім цинічно, яке вкраїнське геройство завплощки й чого місце не пласке, не рівне. А тільки тямити, й то лиш до ночи, які сьогодні оперативні відомості. Бо взавтра будуть иньші — новіші, а відтак правдивіші.
Немає коментарів:
Дописати коментар