"Моя любов — живо-червона рожа...", — здається, так славетно сказав їден поет. Любов і справді наче та троянда: найкраща квітка, що геть не терпить декоративного зображення. Тільки в живій, минущій своїй з'яві вона красуня. А спробуй хоч засьвітли — й зразу виходить образ несмаку. Троянд не можна малювати — вони огидні в оздобі.
Чи-ж не так само й любов має значіння лиш у живому своєму істнуванні? А почнеш малювати — настає якесь мистецтво. Й багацько та любов усякого мистецтва паплодила. Дак коли-ж діти — то вже не женихання. А правдиво пишається, красіє вона — тільки живо-червоно, яскраво-червоно, прикро-червоно.
Немає коментарів:
Дописати коментар