"І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі-ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити й душу, й тїло в пеклї." (Мт.10:28).
Хоч і звемо їх душогубами, душогубцями, душогубниками, а знаєм, що нашої душі не здоліють убити. А за своєю не шкодують: давно, не здираючи шкури й мняса, запхали в пекло. Як пояснити, як виправдати теє, що християни вони — такі гладкі, ситі, як ті румові баби, тільки що не з румом, а з якимось особливим данням, од трутизни гіршим? А ніяк — хай розлічуються зо Христом, коли признаються й одсахнуться.
Душогубством однак дуже вже вони захоплені: так і махають кругом себе спасінням і прокляттям.
Немає коментарів:
Дописати коментар