Ота Господня причта про гостей весільних: одному гостенькові при вході гідну одіж пропонували, та він не взяв і так сів: ось гля, який з мене чоловік — свій уласний, натуральний, неповторний, сьвятим та Божим не прикидаюся. Як то кажуть, прошу любити та жалувати. Нехай люблять мене в чорнім, а в біле приберуся, тоді й сам подивлюся.
Так Божої подоби й не прийняв, Божим видом не перейнявся, Божого лику не взяв. Дуже вже на сьвітовому весіллі ми шануємо свою "природню постать".
Немає коментарів:
Дописати коментар