Ото приведуть люде діти, хоч-би й одненьке, та й гадають собі, що "хух, одстрілялися! теперки заживемо власним, заласним життям". Який чарівний раціоналізм у геть ірраціональнім ділі! Бо-ж довічно відстрілюватимешся від власних куль, а життя — махало, поривалося, мало не вистрибнуло на пливкий перон, тільки що потяг рушив і потяг.
А стрілянина тільки-но починається: ще битиме гарматно й на тому свьті, а вже на цім — із роду в рід стрілятиме, як петарда, розпукуючись, наше насіння.
Немає коментарів:
Дописати коментар