Я так був звик до свого сьвіту, а його, глип, уже десь нема. Внутрішній ще ніби сьвітить неясно, як каганець, а вже окіл якесь сценічне робітництво, диви, вивезло на коліщатках, як ту кунштацію до знятої п'єси. Але-ж воно є! Є там, куди везуть: де стоять великі лаштунки, що грубо понамальовувала моя сьмілка уява. І я там буду, де той сховок. А поки розказую людям, де що стояло. Слухають, чудуються, та не йметься віри.
Немає коментарів:
Дописати коментар