Київ - то наш український, котляревський Рим. Ще поки маєм не Українську Державу, а державу київську. І тому травестійні, бурлескні, наново перелицьовані троянці в нас геть усі й скрізь - "обсмалені, як гиря, ланці". А треба-ж десь їхати! І куди? Справляєм їх на Картагену - заблудили, а всі дороги, які не на Москву, то ведуть до Риму. А Рим у нас, як казано, як не італійський, то давно в Київі.
І от вони тут - і хтось із старих київських скаже: та хіба-ж не від бознаколи вже вони тут? Так, але ті, давніщі, довго вчилися бути римлянами. А ці нові научаються бути патриціями й сенаторами хутко, весело, революційно: відливають і відкладають уже не поза кущі, а в мармуряні панські купільні, миють руки не в калюжі, а в вигадливої форми пісуарах, п'ють вино не з сулії, а з уриналів-генералів.
І скажіте: чи це не римські вакації і бенькети, чи це не відродження нашої омріяної античности?
І от вони тут - і хтось із старих київських скаже: та хіба-ж не від бознаколи вже вони тут? Так, але ті, давніщі, довго вчилися бути римлянами. А ці нові научаються бути патриціями й сенаторами хутко, весело, революційно: відливають і відкладають уже не поза кущі, а в мармуряні панські купільні, миють руки не в калюжі, а в вигадливої форми пісуарах, п'ють вино не з сулії, а з уриналів-генералів.
І скажіте: чи це не римські вакації і бенькети, чи це не відродження нашої омріяної античности?
Немає коментарів:
Дописати коментар