У Ляпляндії за знамено краю править сухоліс: побільше то сосна, що не впала гнити, а вп'ялася корінням у ґрунт, щоб отак простояти сто й двісті років. Деревина сіра, ніби занедбана, а проте недіткненна й майже вічна. І нам треба такої соснини: чи ще будемо буявіти-зеленитися, чи вже не судилося, а стояти треба, сіро вчепившись останніми галузками в неласкаве небо, розчепіривши коріння в землі, що давно вже не хоче нас живити.
Немає коментарів:
Дописати коментар