Мале шевченкознавство

То прикметно, знаменно, що Шевченко зробився салдатом, можна сказати, москалем. Козаком, гайдамакою - ніяк було вже бути. Він сам сприйняв салдатчину як неволю:

Москаль любить жартуючи,

       Жартуючи кине;

       Піде в свою Московщину,

       А дівчина гине...

Але порожня салдацької, вічної самоти - то було його пророче покликання, то було його служіння. Арешт 1847 року - Шевченкові 33! Раніше треба було напитувати собі Ликери. Хто в 33 не женився - чернець. Тепер парубкують: "мій хлопець", "мій друг", але то - позамаґічне існування. І теж своєрідна салдатчина.
Опісля салдатчини - добування: недуги, доноси, зради. І вже заметушилися бальзамувальники, вже міряють на тобі муму. Добре, що хоч смерть завсігди справедливо вчасна. А далі - возіть, носіть, копайте, ховайте, досліджуйте.