Мале шевченкознавство

 То прикметно, знаменно, що Шевченко зробився салдатом, можна сказати, москалем. Козаком, гайдамакою — ніяк було вже бути. Він сам сприйняв салдатчину як неволю:

Москаль любить жартуючи,

       Жартуючи кине;

       Піде в свою Московщину,

       А дівчина гине...

Але порожня салдацької, вічної самоти — то було його пророче покликання, то було його служіння. Арешт 1847 року — Шевченкові 33! Раніше треба було напитувати собі Ликери. Хто в 33 не женився — чернець. Тепер парубкують: "мій хлопець", "мій друг", але то — позамаґічне істнування. І теж своєрідна салдатчина.
Опісля салдатчини — добування: недуги, доноси, зради. Й уже заметушилися бальзамувальники, вже міряють на тобі муму. Добре, що хоч смерть завсігди справедливо вчасна. А далі — возіте, носіте, копайте, ховайте, досліджуйте.