З роками людина починає зазирати до себе. А потім забігати, заходити й засиджуватись у собі. Спершу двері тільки торгають, далі прочиняють, лишають навстяж. Здається, в середині нема нічого й нікого. Опісля вже ті двері причиняються й навіть замикаються. Колись замкнуться так, що не виважиш і не висадиш. І вже до суднього дня не знатиме ніхто, що там і хто там.
Немає коментарів:
Дописати коментар