Говорити тиєю мовою, що за неї плачено, — хіба то не перекладницький привілей? Я, що-правда, відступаюся від його, бо, коли мені платять за державну вкраїнську, балакаю таки по своєму.
Т'але чи маєм ми дивуватися з того, що по рестораціях до нас, українців, по своєму озиваються тільки cleaning ladies? Раз, вони таки ladies, а друге, їм надто мало платять за московську, от і белебенять рідною мішанкою.
А може для когось із оплачених московська — рідна? Я напровсяк їм завсігди дякую за те, що "держаться питомого, свого, от-би й дітям моїм так".
Т'але чи маєм ми дивуватися з того, що по рестораціях до нас, українців, по своєму озиваються тільки cleaning ladies? Раз, вони таки ladies, а друге, їм надто мало платять за московську, от і белебенять рідною мішанкою.
А може для когось із оплачених московська — рідна? Я напровсяк їм завсігди дякую за те, що "держаться питомого, свого, от-би й дітям моїм так".
Можливо, пахне нам резервація. А що? То ще не табір, не Ґулаґ. Там, на своїй, окремій території здобудем осібних, етнічних прав: як ізнищене ґльобальною правдою тубільне товариство.
Немає коментарів:
Дописати коментар