Мудрість по шкоді (відтворення)

Як подумаєш, які колись діячі одноособисто скеровували потік історії! 1812-ого року Наполеонові треба було не пхати голови, хоч і в розпеченому рогатому шоломі, в пащу московського ведмедя, а вхопити імперію за виставлений з нори лисячий хвіст - Петербурґ. І вже сидячи в Петербурзі, наробити прилеглих до власне Московщини держав: Королівство Фінське, Королівство Польське, Князівсьво Литовське, республіки Новгород, Псков і Смоленськ. Насадовити там королями, князями та канцлерами своїх падалишних дітей, жінчиних родичів, сержантів, маркітантів, горілчаних братів. Далі народи вже самі дали-б собі раду.
Додаймо Український Гетьманат, Військо Запорозьке, Військо Кубанське, Ханство Кримське.
То дарма, що наші землі ненадовго поділилися-б, ми потім самі-б уже доробили. Зате XIX століття стало-б для вкраїнців веселим та цікавим віком державотворення. А для московців - заслуженої, пильної праці на власному, більше нікому не потрібному, неласкавому городі.