Дмитро Яворницький уважав головною працею свого життя "Словник української мови". Буремного 1919-го року якось приготувався і вийшов один том. Війна, всілякі змагання - паперу стало тільки на першу книжку тритомника. Ще два томи так і не були видані, бо вже не паперу, а Вкраїни бракло. Серік, слава Богу, переждавши майже століття, том 1-ий вийшов ізнов. Чи всім дістанеться? Я ще не маю.
На що сутужно чи тонко тепер? А нема самого Яворницького: його і його знадобів, колись уже готових до друку в машинописі. Немає просто таких, як він.
Невідхильний фатум: либонь мова так розвинулася і, розвинувшись, так самоописалася, що яворницьких їй просто вже не треба.
Своїм довгим, як на 30-і роки ХХ століття, життям українознавець ніби перекинув містка від давніх, емської заправи, вкраїноборців і вкраїнолюбців до берега теперішніх мовно-каламутних часів. Мости не спалено, але ніби провалено.
На що сутужно чи тонко тепер? А нема самого Яворницького: його і його знадобів, колись уже готових до друку в машинописі. Немає просто таких, як він.
Невідхильний фатум: либонь мова так розвинулася і, розвинувшись, так самоописалася, що яворницьких їй просто вже не треба.
Своїм довгим, як на 30-і роки ХХ століття, життям українознавець ніби перекинув містка від давніх, емської заправи, вкраїноборців і вкраїнолюбців до берега теперішніх мовно-каламутних часів. Мости не спалено, але ніби провалено.
Немає коментарів:
Дописати коментар