Як не позаздрити тому, чиє сонце завжди стоїть у зеніті й не хоче більше нікуди йти? Зійшло, підбилося вгору, роззирнулося з висоти і збагнуло, що спадати не треба. І зорить, і не кліпне, не зволожиться сльозою, не примружиться навіть для того, щоб щось ясніше вгледіти.
А тут рання ніч осіння заплющила місяць, бо не хоче нікого бачити. Навіть того, в кого сонце в лобі палає-горить. І споглядає в собі сиві хмари невитлумачених снів. І мовчки ковтає слова, щоб не дати відповіди на твоє питання: як не позаздрити?
А тут рання ніч осіння заплющила місяць, бо не хоче нікого бачити. Навіть того, в кого сонце в лобі палає-горить. І споглядає в собі сиві хмари невитлумачених снів. І мовчки ковтає слова, щоб не дати відповіди на твоє питання: як не позаздрити?
Немає коментарів:
Дописати коментар