Загад діло справує. Галичани в ХХ-ому столітті зробили для всьвідомлення свого вкраїнства чи не більше, ніж уся решта наших краян разом узятих. При кожній спосібності вони воювали за, а не з, на відміну хоч-би від України південної, перше козацької, далі запорозької, а напослідок махновської. Тому ми ніби вже й погоджуємося при початкові століття ХХІ-го, що до тяжко загорьованого вкраїнського діла признаються й приналежать тільки галичани.
Від'ємний бік справи в тім, що всіляку спробу силоміць розкозаченого й покріпаченого у кліщинських повстаннях українця кукурікнути чи кувікнути по свойому, усякий сполоханий намір моволюба торохнути наським балабончиком засилюють у вузесенький просмичок ніби-то "западенської" примхи, насипаючи на голови приску занепадницьких, а то й паплюжних одгуків і вигуків з боку недремно пильних паліїв.
І все те, звісно, з'ясовується по московській, бо йнакше "українці не второпають".
А тих, хто второпа, можна понять.
Від'ємний бік справи в тім, що всіляку спробу силоміць розкозаченого й покріпаченого у кліщинських повстаннях українця кукурікнути чи кувікнути по свойому, усякий сполоханий намір моволюба торохнути наським балабончиком засилюють у вузесенький просмичок ніби-то "западенської" примхи, насипаючи на голови приску занепадницьких, а то й паплюжних одгуків і вигуків з боку недремно пильних паліїв.
І все те, звісно, з'ясовується по московській, бо йнакше "українці не второпають".
А тих, хто второпа, можна понять.
Немає коментарів:
Дописати коментар