четвер, 20 червня 2013 р.

Бахчисарайський водограй

У бахчисарайській філії Симферопільської ґалерії образів у супокійному куточку просьвітно висить щось із пів тузіня картин під колекційною рубрикою "Тихе життя" (в симферопільському першоперекладі "Тихая жизнь"). У цій шерезі  твори австрійських і німецьких малярів ХІХ ст., присьвячені...споконвічній мрії нашого хуторянства, втіленій  корнійчуківськім колгоспом "у степах України"? Яка Галушка не марить, не снить мирними картинами тихого життя? 
Йдеться, власне, про натюрморт. Неоковирне слово грубо втерлося до нашої мови, й тепер зрозуміле навіть безробітному робітникові з задертою сурмою плястикової літри пива в мозолястій руці. А тихе життя  який-же то багатий образ! М-м-м, якби-ж то...
Тим часом у словникові Кримського й Єфремова маємо "ме́ртва (нежива́) приро́да, ти́хе життя́," і, вже насамкінець, "натюрмо́рт". Отак кримські  ґалерійники повернули широкому громадянству питомий український вираз, і то просто коло близу славетного Бахчисарайського водограю, де ще застережно відлунює пушкінське слово. Отак із крихіток наша купка  виходить.
Хоча починалося все з виразу "мертвая природа". Мертва природа  й уже тоді тихе життя. Отака картина.

Немає коментарів:

Дописати коментар