Що поживне?

Мові треба дати, щоб була як мушля, тоді й невідтрутна чужинка-порошинка перлинкою побуде. Явдошка, татова няня, мені розповідала, як один із моїх родичів приводив до батька-матері дівку на оглядини. Це була трагічна історія: сама гарна й чесна, та дівчина, здавалось, пойняла собі гарного жениха. На самих оглядинах їй ніхто на карб нічого не поклав, але виходила заплакана: "Я їм не понаравила!"
Отак чуже дрюковане слово щиро пригорнулося до серця дівочого. А ми готові вже тепер і брили ковтати, не лизнувши. Хоч що до себе приймаємо, до всього признаємось.