Народнії вуста не занімілі...

— Я щось причастилася до мороженого! — чую з вуличних уст.
Із превеликим захватом вдихаю кожне тут слово як питоме, власне вкрїнське.
Перше думаю: який жаль, що Сьвяте Причастя лишилося в тої літньої вже мовиці десь у півсні  дитинства, й причащається вона не живого Тіла, а де-чого мороженого.
Друге думаю: яка спека, от і панія вкинулася до харчу крижаного, мороженого!
Третє думаю: це вона образно, а на увазі має згубний для неї вплив чужої мови в столичному оточенні.
І так як чую застережливе: бре-е-ехня!!!
Нам-же всім зрозуміло, що сказонулося воно в значінні умовно-переносному! Просто наша героїня оглухла від стрілянини в ненашому слові "пристрастилась". А "морозиво" чи "льоди" вже просто на язик не навертається: то занадто літературно, то занадто живо...
Думаю, думаю, думаю знов.
Гадаю, що наша мова вже й сама існує в умовно-переносному розумінні й трибі.
Хоча, стривайте, жевріє надія! "Мороженим" морозиво називала ще Леся Українка. В Кримського з Єфремовим це слово позначене тільки "реже". Чуєте: не "ріже", а "рідше". В Іваницького з Шумлянським "морожене" навіть на першому місці. Тож не буду й я пуристий: піду наїмся й собі мороженого.