За себе я вже віддавна знаю, що не интелектуал. Мав доволі часу й доклав доволі зусиль, щоб навіч переконатися: я — то не воно.
З интеліґентів виходжу радісно й безжурно, недовго й побув, — бо-ж интеліґентність постала свого часу на те, щоб ув осьвічених колах заступити побожність (а значця й щастя).
Православний не стане за интеліґента, бо не випадає кряжити за двома панами.
Оте "ин-" до того несе в собі дошкульну окремішність і відрубність. Тому правдивий ин-телектуал і ин-теліґент, иньший, инакший, ин'який, иншакий — завсіди саменький і од-ин-окий.
Божість відступається.
Тому тепер люде розуміють осьвіту не як осьвічування, а як умовний вишкіл, що передує висьвяченню в навчені; не як наповнювання, а як порожній панцер лицарії.
Захист місця, де нічого не росте й ніхто не ходить.
А простоволосим дурнем тяжко бути: треба шолома й заборола.
З интеліґентів виходжу радісно й безжурно, недовго й побув, — бо-ж интеліґентність постала свого часу на те, щоб ув осьвічених колах заступити побожність (а значця й щастя).
Православний не стане за интеліґента, бо не випадає кряжити за двома панами.
Оте "ин-" до того несе в собі дошкульну окремішність і відрубність. Тому правдивий ин-телектуал і ин-теліґент, иньший, инакший, ин'який, иншакий — завсіди саменький і од-ин-окий.
Божість відступається.
Тому тепер люде розуміють осьвіту не як осьвічування, а як умовний вишкіл, що передує висьвяченню в навчені; не як наповнювання, а як порожній панцер лицарії.
Захист місця, де нічого не росте й ніхто не ходить.
А простоволосим дурнем тяжко бути: треба шолома й заборола.
Немає коментарів:
Дописати коментар