Я мав корисну нагоду вчитися з Петром Таращуком. Уже студентом він добре знав, що трудитиметься перекладами з красного письменства. Навіть у військових таборах, як пригадую, мав повну пазуху роботи: з одного боку під гімнастівкою тримав грубезного словника, а на серці випинався переложуваний першотвір із стосиком паперу.
Скажу без пересади, вже навздогін тим літам, що Петро відчутно вплинув на моє вкраїнське наростання. Якось він дав мені почитати свій переклад, де було слово "поренча".
— Петре, таж це слово — вже мертве! — кажу безжурно.
— Уживай його й буде живе! — одказав Петро.
Отак і животію, на того верстівника правуючи.
Продуктивні мовці мають щастя в мовленому слові повертати до життя самий дух мови нашої. Не нехтуймо того! Один виринає, другий потопає; і часом саме потопельника треба кропити живущою водою, а виринальникові дати на дні лежати, й бульки не пускати!
Скажу без пересади, вже навздогін тим літам, що Петро відчутно вплинув на моє вкраїнське наростання. Якось він дав мені почитати свій переклад, де було слово "поренча".
— Петре, таж це слово — вже мертве! — кажу безжурно.
— Уживай його й буде живе! — одказав Петро.
Отак і животію, на того верстівника правуючи.
Продуктивні мовці мають щастя в мовленому слові повертати до життя самий дух мови нашої. Не нехтуймо того! Один виринає, другий потопає; і часом саме потопельника треба кропити живущою водою, а виринальникові дати на дні лежати, й бульки не пускати!
Немає коментарів:
Дописати коментар