Кияни (а може й киявляни) невідомо, чи родимі, т'ле з тих, що кругом охоче голосують, постановили переназвати вудицю Білгородську. Зникла з провідника по Київу рідкісна в йому заціліла природня назва. Тим самим учинився чин девкраїнізації й ізнов колонізації. Вулицю назвали ім'ям гідного сина вкраїнського народу, та для цього відмовилися від історичної пам'яти про нашу Слобожанщину й граматичної пам'яти про нашу, пробачте на слові, топономастику. Тепер і на булій Білгородський панує такий любий нашим мовам-метропліям, польській і московській, присвійний родовий. Пам'ятаєм своїх, забуваючи своє.
Немає коментарів:
Дописати коментар