Дуже туман сьогодні — ніби відплив у нове життя, що здавалося таке відоме, таке жите. І хата вогка, дхне нежитим духом. Наче відомо наперед, як далеко допливають такі кораблі, як твій, і куди вони плинуть. Але туман украв усяку перспективу. Що-ж це буде — несподіване взавтра? Чи нарешті вічність уперше в історії людських життів? Одчалює кудись летючий українець. Задерши бороду, дивиться в небо єдиний видимий моряк і мандрівник.
Немає коментарів:
Дописати коментар