Треба повертати собі своє. Тому оголошую: Говард Пилип Лавкрафт був українець. Не дурно-ж гамерицька версія його прізвища приховує щось загадково вкраїнське: Lovecraft — "любовне мистецтво, чи то-ж мистецтво любови". Якої любови? До Вкраїни, звісно, до рідного слова.
Наука показала малому Пилипкові зло: безглузде, невблаганне, плазуще, воно видиралося з продухів буття, не сповіщаючи, звідки береться й коли подінеться. Зло рослинне — неспинне, невгамовне. Зло безвиде, але з легіоном невиразно почварної переводні, язиків у півтора людського.
Зупинити, знищити того зла не можна. Але треба без угаву кричати на тварюку людською (українською) мовою, кричати не з жаху, а з лицарства й доброго розуму. Назвімо зло на власне ім'я — суржик.
Наука показала малому Пилипкові зло: безглузде, невблаганне, плазуще, воно видиралося з продухів буття, не сповіщаючи, звідки береться й коли подінеться. Зло рослинне — неспинне, невгамовне. Зло безвиде, але з легіоном невиразно почварної переводні, язиків у півтора людського.
Зупинити, знищити того зла не можна. Але треба без угаву кричати на тварюку людською (українською) мовою, кричати не з жаху, а з лицарства й доброго розуму. Назвімо зло на власне ім'я — суржик.
Немає коментарів:
Дописати коментар