Нині зрана на сходах униз до станції метра "Майдан Лева Толстого", там, де своїм звичаєм збираються "творчі" волоцюги, де питуща молодеча справляє сидні одвір трансґресії, а далі непомітно для себе таки входить через затильні двері, сидить купка заброди-голів, молодявих бурлаків і бурлачок. Заблудлий парубок у добрім уранішнім гуморі ще не збавленим голосом виводить:
"Пѣть птицы перестали.
Свѣтъ звёздъ коснулся крышъ.
Сквозь вьюги и печали
Ты голосъ мой услышь."
Цілу ніч він любився з горілкою, й тепер звертається до коханої з сьпівочою надією на сьвітлий день любови. Й кохана чує, кохана відгукається:
— Знаю тебе, любий! Люблю тебе, милий! Усю свою вилюднілу людяність заховав ти для мене, ні крапелюшечки не зронив, і тепер простягаєш мені повну по вінця чарку. П'ю до тебе, рідний! П'ю й тебе припрошаю! Хай щирою оковитою сльозиться твоя душа!
Слухають пісню замріяні "дівчата". Вони вже рідше миються, але инколи ще досі ночують у хаті. Вони ще сподіваються, що то до них...
"Пѣть птицы перестали.
Свѣтъ звёздъ коснулся крышъ.
Сквозь вьюги и печали
Ты голосъ мой услышь."
Цілу ніч він любився з горілкою, й тепер звертається до коханої з сьпівочою надією на сьвітлий день любови. Й кохана чує, кохана відгукається:
— Знаю тебе, любий! Люблю тебе, милий! Усю свою вилюднілу людяність заховав ти для мене, ні крапелюшечки не зронив, і тепер простягаєш мені повну по вінця чарку. П'ю до тебе, рідний! П'ю й тебе припрошаю! Хай щирою оковитою сльозиться твоя душа!
Слухають пісню замріяні "дівчата". Вони вже рідше миються, але инколи ще досі ночують у хаті. Вони ще сподіваються, що то до них...
Немає коментарів:
Дописати коментар