"Доба звихнулась наша..." І це вже вкотре та сама доба! Ручку й ніженьку звихнула, якесь звихнення назвичаєне.
Щось у державі данській підгнило, згнило й гарно землю видобрило гноєм. А ми все соваємось у стисненій жмені часу. І хоч-би жмінька щастя!
Вся історія наша рівночасно настигла, нагальна, дійова. Вся в купі. Доба не минає, звихнулась доба.
Т'але ввесь час у Бога — зараз, зразу. Й у тім надія...
Щось у державі данській підгнило, згнило й гарно землю видобрило гноєм. А ми все соваємось у стисненій жмені часу. І хоч-би жмінька щастя!
Вся історія наша рівночасно настигла, нагальна, дійова. Вся в купі. Доба не минає, звихнулась доба.
Т'але ввесь час у Бога — зараз, зразу. Й у тім надія...
Немає коментарів:
Дописати коментар