Зовсім таємно

Поступ християнина веде його до тайника душі — далеко в печеру, подалі від сьвіту. Зокола-ж ми — такі як усі й навіть підпасаємо задніх, не дуже поступили: бороди нема — тільки зосталася сумовита загадкова згадка про наличник, хреста заховали глибоко в пазуху, любимо сьвітові розкоші як усі, лиш не так уміло, захлинаємося тою самою шаленою мовою...
Добре заходились! Так заховали християнина, що дасть-Біг хоч до Страшного суду розшукати! А поки-що здибуємося одне з одним у потайних глибинах, знати нас по каганцях. Бо темрява-ж — хоч ув око стрель!