Мильна наша думка

 У нас можна наперід знати, що мильне-мийне буде мильне-омильне-помильне, бо помилиш, помиєш, а воно помилешне: мильне-сіре, намість чистого й білого. А все воно що наймильніше —то нам наймиліше.

Без узаємности

 Він, здається, добре знав мову. Однак вона до його не признавалася. Геть ні разу й у хату не плюнула.

Є в що взутися

 Тра вже переробити приказку, як із тою хатою, що ворога стрічає: "Кінець ділу капець". Сам капець, а не вінець, бо ніщо не вінчається, а просто якось кінчається. Ще хвалити Бога, що не народній "капець", а таки належно словниковий "капець": є в що взутися, є в чому капцюватися.

У серпневому Лійоні

 У серпневому Лійоні так гаряче, що люде перестають жити. Це гаряча анабійоза. А ми гадали що треба холоду, навіть морозу на цілковите й суцільне завмирання й заціпеніння. Як зрушити речі з того вклякання? Розтопилися, налипли, щоб потім покаменіти назавсіди.

Бліда копія

 Ти — бліда копія того, чим був у час задуму, в годину творива. Й копія все блідшає, бліднішає, полотніє — аж поки не зіллеться з тлом. А далі навіть не згорнеться сувій, а просто згасне екран.

Не відбере

 Майстерність терпить без борні — навіть і з самим собою. Бо мило доспівати, як тому вже гарбузові на баштані. А от уявіть собі, що гарбузи качаютья колесом й ударяються, як бубни, намісць того, щоб тихенько стигнути.

Бороття в одного за те, що йому не належить, а в другого — за те, що в його віднімають. Майстерність належить тільки тобі й її, твоєї, ніхто не відбере.

Не доведеться

 Геніяльним бути й утішно, й солодко. Доведеться повірити, маючи надію на моїм слові. Бо собі спізнати не доведеться.