Наше письменство її якось обминуло. А московське — було вславило. Та ба! 1958 року переназвали в Вуглегірськ. На місто Вуглегірське було вже пізно, минулася вкраїнізація. Т'але закортіло краси: гори стаханівського вугілля — от тобі й Углегорск. Це як гуцульське Жаб'є — Верховина. Воно таки наше, от Жаб'є — та й квит. А все Верховина.
Два брати Петро й Тимохвій Хацепети не цуралися свого прізвиська. І народ осадників не відцурався: Хацепетівка. Ми за горами вугілля братів не побачили: не встигли завернути Хацепетівки. А тепер і бадуже: нема Вуглегірська, нема Вуглегірського, нема Хацепетівки... І чи буде коли?
Немає коментарів:
Дописати коментар