Славлять, що гарна з єї працівниця. Гарна, та ще й працівниця. Отже, не то гарна, ба й розумна, сумлінна, трудяща. Дак а кому яке діло, що гарна? Чого причепилися? А якби була негарна, чи хто сказонув-би: ох і негарну-ж працівницю маємо, хай Бог простить!
Та ні-ж бо, я таки за красу. Хай буде гарна. Бо що таке краса без споглядача, без le miroir à deux faces його віч. Саме віч, бо очей тут мало. Вічність минущої краси неможлива саме без віч.
Немає коментарів:
Дописати коментар