Карб, покладений на нашому поколінні — чи то лихий, чи то для когось і щасливий — такий, що ми від самого початку мусіли вдавати, що знаємо те, чого не знали й не знатимем, вміємо те, чого не вміли й не вмітимем, цікавимося тим, що ніколи не цікавило й не зацікавить. Й оця звичка хитрого, неправдивого знаття, робленої тями, неправдивого зацікавлення й вириває нас, уже дідуватих, і тримає на плаву, поставивши ні на вічну кітву безсоромного, в живі очі брехущого невігластва.
Немає коментарів:
Дописати коментар