Згине туга — буде друга. Саме в звабливих чарах отої далекої, як знаменний гість, уже від долі відряджений, журби — забуття буденних прикрощів теперішніх. Чи-ж не цеє дрюкований люд назива перспективою? Ич, слово яке гарне! Ба яке нетутешнє! Нова туга сповита серпанком, дзвенить журливими обіцянками незбагненних прикрощів, тужливим принадним голосом сповіща про свій прихід. А ти тут старим клопотом бавишся. Їй-право, покинь!
Немає коментарів:
Дописати коментар