Сяк-так можна було-б жить, аж тут біда в вікно дивиться. Й такими проникливими сірими очима! Не на чуже квапиться — по своє пришкандибала. Наче ледве диба, а до свого дійде-прийде. Зирить у хату, як у душу. А в душі, як і в хаті, — оте наше вічне сяк-так. Мало хто инак уміє. То вже до таких ачень лихо очей не навертає.
Немає коментарів:
Дописати коментар