Слід визнати, хто мандрований, що земля таки хоч і не докладно кругла, а собі кулиста, кулювата. А кому вдома сидиться й споглядається Всесьвіту, тому доводиться визнати, що таки пласка — духовно пласка. А от небо, вцяцьковане зірочками, — духовно банясте, банювате. Не знаючи оцих двох останніх слів, Караванський вигадав, що кругловерхе. Але-ж тоді виходить, що ми бачимо його верх — либонь із якоїсь іще вищої високости. Ні, наша духовна сподіванка тарілчаста: як та миска, підставлена під повний духовности, паркий ополоник, що його так добре видно між ложками.
Немає коментарів:
Дописати коментар