"Лимар ситникові не товариш." Ну, гаразд. А далі знов: "Не сват ситник коробейникові." Теж, бач, свою гідність має, хоч воно й ситник. "Крамаре, крамарочку, прочини кватирочку!" От прочини, а на тім сьвіті дізнаєшся, що в тому й був єдиний зміст твого життя. Як пак так?! Оце моє велике, викохане, культурне "Я" тільки до кватирочки й причинилося? "Було ремесло, та хмелем заросло", — знов наш народ усно не мовчить.
А що-ж той лимар? Комусь і лимар не кум. Може мельникові. Я, до речи, мельників нащадок. І сам іще потроху мелю — он люде знають. А вже над мельника в Україні ми й не знаєм нічого.
Немає коментарів:
Дописати коментар