неділю, 27 березня 2016 р.

Переступна доба

 За старих часів як було? Хлопчисько чи дівчисько трохи підросло ще дитиною, й аж ось через літо глянь  уже й дівує-парубкує. Тільки що недоліток. І не зчувся ніхто. Навіть слова "підлітковий" по старих словниках не розкопаєш  ніколи було бути тому підлітковому.
Далі, вже за нас, з'явилася акселерація. Але що вона прискорила? Початок, а не кінець.
Тепер людина від усе ранішого дитинства зачинає сумливо й насупувато зазирати в далеку, але невідкличну зрілість. Ранній розвиток, кажуть,  підставна розумна підозра про приріченність на доросле життя істотно подовженої тривалости. Всяк, хто має діти, може завважити, що дуріти й комизитися не дитячим робом вони починають ще в таку діб, коли сьвідоцтво про народження впевнено показує золоту годину дитинства.
Й уже настає нескінченна переходова плавачка: спливає рік по рокові, а воно все не на порі  ні на відданні, ні на оженінні. У цій часовій приготові, здається, вже криється призвість недалекої прийдешности, коли чергове покоління, раз увійшовши в перехідний вік, уже з його не вийде  навпір історії й усьому попередньому людству.

Немає коментарів:

Дописати коментар