Московський Крим — то, найперше, люде. Люде хай собі йдуть, а Крим — таки наш. Відпускаємо без землі, як московські дідичі колись, далекого 1861 року, відпускали свої кріпаки: воля твоя, а земля моя.
Куди йти? Таже не згладився ще ланцжок слідів — знати звідки прийшли, туди-ж і вертати. Не перетерлася ще та ретязь історична, що то тільки вона одна й приковує нашу землю до великої Московщини.
І так, руками по ланцюгові перебираючи, можна легко вийти до своїх, навіть по морю: і Гензель вийде, і Ґретель.
Куди йти? Таже не згладився ще ланцжок слідів — знати звідки прийшли, туди-ж і вертати. Не перетерлася ще та ретязь історична, що то тільки вона одна й приковує нашу землю до великої Московщини.
І так, руками по ланцюгові перебираючи, можна легко вийти до своїх, навіть по морю: і Гензель вийде, і Ґретель.
Немає коментарів:
Дописати коментар