У славній Баришівці по врядових місцях завівся цікавий звичай: з'явилися двері з написом "Службове приміщення. Стороннім вхід заборонено". За тими заказаними дверима із забороненим уходом делікатно ховаються чистенькі виходки для несторонніх, то-б-то служивих людей. А де-ж має справляти потребу неслужбова, бурлацька Україна? Під коморою? Таж нема комори! Тоді під хатою. Так, під урядовою хатою.
Більшість із нас, українців, в Україні — люде сторонні. А як добре розміркуватися, то й просто геть усі. От, скажімо, якийсь славетний писар із Конотопа. Конотоп-же ще наш? Так от, у себе в територіяльній громаді його цілий сьвіт зна, тамки він пан щиро службовий, чистий. Ходить, де хоче: хоч ув установі, хоч під установу.
А в Баришівці що? Як завіється до урядового місця? Такому нахабі я, хоч і добрячий чоловік, перший скажу:
— А ну не сьмій! Тут тобі не вільно! Службове приміщення! Ходи ховайсь од поліцая з приватніми своїми потребами!
Службовість бо відносна, а сторонність — беззглядна.
Більшість із нас, українців, в Україні — люде сторонні. А як добре розміркуватися, то й просто геть усі. От, скажімо, якийсь славетний писар із Конотопа. Конотоп-же ще наш? Так от, у себе в територіяльній громаді його цілий сьвіт зна, тамки він пан щиро службовий, чистий. Ходить, де хоче: хоч ув установі, хоч під установу.
А в Баришівці що? Як завіється до урядового місця? Такому нахабі я, хоч і добрячий чоловік, перший скажу:
— А ну не сьмій! Тут тобі не вільно! Службове приміщення! Ходи ховайсь од поліцая з приватніми своїми потребами!
Службовість бо відносна, а сторонність — беззглядна.
Немає коментарів:
Дописати коментар