За жінку

Перша згадка за жінку. Це важливо! Але ми знаємо її (згадку) тільки в перекладах. У Куліша:
"Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка." (Буття 2:23) Геніяльно! І загадково: не теж людина, а людина! Першою людиною назвалася жінка, але до чого тут чоловік?
Поспитаємо иньших перекладачів. Хоменко:
"Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
Не надто відмінно в Турконяка:
"Вона буде називатися жінкою, адже зі свого чоловіка була взята." Майже те саме, лиш мова недбаліша. (Знов непотрібний инструменталь: "зватись людина" проти "зватиметься жінкою" й аж "буде називатися жінкою"; ще й непотрібне "була" при "взята": "взята" — то вже дієприкметник минулого часу, що в нашій мові не потребує аналітичної доважки "була". Та все-ж лишається питання: чого вона називається жінка? Бо...

Ну, годі вже! Треба звернутися до якоїсь чужої мови. Яку ми знаємо чужу мову? Ангелянську, слава Богу, знають усі. King James Bible:
"... she shall be сalled Wo-Man, because she was taken out of Man."
І тепер ясно, чому в Огієнка:
"Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка." Ще й примітка, що "чоловікова", "чоловічиця" — то жінка.
До речи, то слова Адамові, пряма мова за його чоловічицю. І, звісно, чоловіки те перекладали. Мені, як чоловікові й перекладареві, найбільше подобається наше найперше:
"Мусить вона зватись людина..."