Хоч як полюбляю живопис симболічний, а далі — сюрреалістичний, а таки мушу визнати, що краса потворности мені не мила, а тому й не приступна. Тямлю тільки, що в багатьох митців симболічна шухляда напхом напхана всяким недобрим. Із сюрреалистого-ж, як із сьвятого, не візьмеш нічого: там мрії-сни, а хто над ними владен?
А таки мені ліпше з красою повторности, ніж тої вже потворности.
Немає коментарів:
Дописати коментар