Треба нам успособитися до того, щоб якось так позасовувати під
очкур наші вишиванки чи хоч поверх підперезатись як тії вже
гуцули, чи що. А то ми все ніби щойно з печі злізли, з просонку показуючи, що:
«Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська — фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти».
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська — фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти».
То-б-то
лежали оце тільки, а це вже на діл поскакали — й ізразу в традиційному
сьвятчаному строї. А ви як собі думали! Не спали вони, а причаїлися були. Як та кустодія. Т'але
після затишної засідки годиться якось обсмикатися: “Справедливість буде в його
поясом чересел, а правда — підперезом ребер його”.
Немає коментарів:
Дописати коментар