Любомудрість — то здатність дивом дивуватися з простих ніби, зрозумілих усякому речей і брати їх на спробунок. Ось виявляється, що думку можна виходити-вибігати — хіба-ж не диво, що тіло виробляє дум? Цілими тижнями сидиш невиволокою, без найменшої гадки, поглинаючи чужі коржі й тільки невдячно та несмашно спльовуючи. А підвівся, походив, підтюпцем підбіг — і щось таки наклюнулося!
Ну, яка, скажіть, дотичність ніг до голови? Й он скільки людей і ходить, і бігає, а на мислі нічого не має.
Немає коментарів:
Дописати коментар