Марюки

Виявилось, що ангеляне ще від року 1886 мають у словникарстві розуміння ghost words — "cлова-примари" чи "слова-мани": вигадані, а більше в помилку приплутані словоманами в нападі гострої словоманії лексемки. То мені виявилось, а вчені, дрюковані вкраїнці те вже з давен відають.
Хоч сама ангелянська мова дуже вже позичальниця, в ню саму тих слів насьмітилося незгурта. Бо й там хвілологи, а не тільки по наших житлогуртках. От, приміром, дуже гарне байстря phantomnation як-раз до речи знайшлося.
Зате вже в нас, українців, тих маняків густо-густо! І привели їх на сьвіт не маніяки, а прості письменні интеліґенти. Найбільше їх назбирав по своїх словниках і мовно-стилістичних трактатах Сьвятослав Караванський. Що-правда подає він ті слівця без уживання скорочень на кшталт "привид. (словесне привиддя)". Та й не дуже треба, бо в нас їх знає кожен творчий робітник (тепер "працівник"). Там любі мому серцю "вусібіч", "довкруж", "зазвичай" і ще багацько всяких приємних хвілологічних непорозумінь.
То скажіть-но тепер: чия мова розвивається, чия збагачується? А-а-а! Маєм тих марюк стільки, що инколи до хати не влізеш, а на лінґвістичний погляд нічого не видно. Бо за туманом.